М’яке завершення грудного вигодовування. Психо-емоційні аспекти. Частина 1.


Photo: Oksana Shufrych

М’яке завершення грудного вигодовування. Психо-емоційні аспекти.

Частина 1.

Як і довкола самого грудного вигодовування, його початку, тривалості та організації існує безліч міфів, так власне, і при завершенні цього важливого періоду в житті мами і дитини, жінки стикаються з надзвичайно різноплановою інформацією, що часто суперечить одна одній. В даній статті буде описано процес м’якого завершення грудного вигодовування, що є нетравматичним для дитини та маминих грудей та виходить з надійної прив’язаності між учасниками процесу.

Прошу звернути увагу на те, що використовується слово «завершення», а не «відлучення», адже воно краще передає суть процесу. Не забрати дитину від мами, намазати груди зеленкою, гірчицею для відрази від грудей, віддати подалі в село щоб відключити потяг до маминих грудей, а завершити ще один етап життя і перейти на вищий рівень в стосунках. Вагітність, пологи, грудне вигодовування – це все етапи в житті людини, котрі розвиваються навколо стосунків між мамою і дитиною. Остання будує їх не з грудьми, а саме з мамою, а самі груди виступають провідниками, які можуть задовільнити всі базові потреби дитини в контакті, розслабленні, засипанні, дефекації та сечовипусканні, харчуванні (не на першому місці, груди це не їжа).

Процес завершення грудного вигодовування може починатись в різному віці, в залежності від намірів мами щодо тривалості годування, і в середньому триває півроку, інколи трохи менше, частіше більше. Чим менша дитина, тим повільніше буде йти просування до завершення. Старші діти (більше 3 років) при надійних і насичених стосунках з батьками швидше проходять цей етап життя.

Отже, з чого починати? Перш за все прийняти до уваги, що ми не забираєм груди в дитини, а додаєм більше в стосунки між мамою і дитиною, щоб з’явилась можливість задовольняти потреби останньої не лише грудьми. В таких умовах дитина адаптується до того, що не лише мамині груди дають втішання, розслаблення, асоціацію на сон, але й мамині руки, голос, тіло, ігри, погляд, усмішка можуть це робити. Не забрати, а дати більше іншого – це основне кредо м’якого завершення грудного вигодовування.

Тому перш за все варто ввести додаткові ритуали близькості

Коли в житті дитини з’являється таке різноманіття ритуалів та задоволення потреби в близькості, то більшість мам вже відмічають, що прикладань стало менше. І далі продовжують зменшувати хаотичні прикладання, ті, що між снами, до того часу поки вони не відійдуть в минуле. Це може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Також прибираються годування на вулиці, натомість додаються цікаві захоплюючі прогулянки, які не навантажують дитину стимулами. Варто уникати дитячих майданчиків, атракціонів, довгих прогулянок далеко від дому, адже втомлена, фрустрована дитина швидше попросить груди, ніж спокійна. Брати з собою перекуси та пиття. Дуже важливий нюанс в цьому періоді і не лише в ньому, але і в житті загалом, це задовольняти потребу в близькості на випередження. Не очікувати, коли дитина буде проситись на ручки, гратись, їсти, пити, обійматись, а бути першою в цьому. Саме ці наповнення найкраще задовольняє основну потребу дитини в контакті і насичує прив’язаність енергією.

На що слід звертати увагу при скороченні хаотичних прикладань і в подальшому просуванні в процесі завершення грудного вигодовування? Це психо-емоційний стан дитини, а саме кількість фрустрації, тривоги і потягу до близькості. Пройдусь по цим емоціям трохи детальніше. Гордон Ньюфелд виділяє їх як головні рушії у стосунках і в поведінці людини.

Отже, фрустрація – це емоція, що виникає, коли щось іде не так. Не так як ми хотіли б, планували, очікували, знали, не знали, коли ми щось не отримуємо, щось забирають, обмежують. Зрозуміло, що прибирання прикладань до грудей буде викликати цю емоцію і це нормально. Фрустрація, згідно парадигми Ньюфелда, виходить з нашого тіла кількома шляхами. Через зміни – груди все таки дали. Через сльози – дитина поплакала, отримала втішання дорослого, заспокоїлась і живе далі. Тут результатом буде адаптація до того, що не можливо змінити. І через агресію – бити, кусати, кричати, істерити, кидати, нити, не погоджуватись ні з чим. Так от значне збільшення кількості агресивних інцидентів в період завершення грудного вигодовування свідчить про те, що дитина не готова, що темп зашвидкий для неї, що вона не справляється. Те саме щодо скорочення кількості сліз в дитини. Всі діти плачуть (в оригіналі і дорослі також) і природа це придумала не просто так, адже важливі механізми в мозку людини під час цього процесу приводять до адаптації, підвищення стресостійкості та вмінню справлятись з невдачами. Ми говорим про сльози марності, не сльози злості чи від цибулі, а коли людина відчула марність спроб змінити ситуацію, не розвалилась від цього, вижила і стала сильнішою.

Також важливою ознакою невідповідності темпів завершення грудного вигодовування з дитячими можливостями справлятись є липучість, що говорить про потяг до близькості, який збільшується і недостатньо задовольняється. Дитина може зовсім перестати могти бути без мами, не лишатись з іншими дорослими, хоча раніше все було добре з цим, не відходити ні на крок, все на ручках. Зменшується кількість вільної гри, коли малюк захоплюється чимось цікавим. Найчастіше ця гра відбувається в присутності дорослого, адже дитині потрібне відчуття безпеки, і триває по-різному 5-10-15 хвилин, а в старших діток більше. Коли це зникає і замінюється неможливістю відійти від мами, то це знак для нас, що темпи зашвидкі, насичення контактом без грудей недостатнє, зниження кількості годувань різке.

Тривога ще одна емоція котра супроводжує нас все життя і покликана приводити в стан обережності, уважності, що є умовою виживання. Але якщо її стає забагато, то тривога шукає інші виходи. Це ірраціональні страхи, фобії, переживання, надмірна напруга, страх перед засипанням. Дитина може почати боятись собак, монстрів, комах, темноти. Також в різних компульсивних тілесних діях ми бачимо збільшення тривоги – смоктання пальця, одіяла, одежі, накручування маминого волосся, ковиряння родимок, пупка, мастурбація. Занадто багато розділення в житті дитини приводить до надмірної кількості тривоги, також причиною є і саме дорослішання, зіткнення з екзистенційними переживаннями життя і смерті. Завершення грудного вигодовування це завершення певного етапу в житті і також несе тривогу в собі. Тому певна кількість страхів на кожному році життя дитини є нормальною і наша задача не вмовити її не боятись, а нормалізувати цей стан, створити відчуття безпеки «я поряд, я захищаю, так тобі страшно, але я з тобою» – це послання ключове при дитячих страхах будь-якого генезу.

І якщо в нас є ці ознаки, не обов’язково всі одночасно, то варто зробити крок чи більше назад, уповільнитись і дати собі і дитині більше часу на адаптацію.

Отже, ми просуваємось вперед до завершення вигодовування грудьми і вже прибрали всі хаотичні прикладання, бачимо, що дитина також гарно переносить цей період – її емоції проявляються, батьки гарно справляються і допомагають їх виражати. Паралельно із скороченням хаотичних прикладань варто починати вводити ритуали на засипання, які надалі замінять грудне годування на сон. Зазвичай в дитини виробляється стійка асоціація смоктання грудей і засипання, адже сам механізм для того природою і створений, щоб можна було дитину швидко вкласти спати, щоб вона могла розслабитись для цього. З кожним роком нервова система вдосконалюється і додаються нові можливості в засипанні, подовженні сну, плавному переходу між фазами сну. Саму тут нові асоціації та ритуали на засипання стають нам в нагоді. Це може бути казка, книжка, масаж, колискова, а ще краще кілька. Можна читати книгу, далі робити легкий масаж і давати груди, щоб з часом останнє вже не було потрібне. Коли хаотичні прикладання вже відійшли в минуле, а ритуали на засипання міцно вкорінились в житті сім’ї, то можна приступати до прикладань навколо снів. Забирати варто щось одне – на сон, після сну, спочатку обіднє, потім вечірнє чи навпаки. Тут відштовхуємось від потреб дитини  і ресурсу мами – вкласти з грудьми набагато легше  і інколи ці прикладання відходять останніми, а от прикладання на прокидання буває легше забрати. Також варто мати на увазі, що при відчутності прикладань на засипання вдень може зникнути обідній сон зовсім. Є деякі діти, які так і не адаптуються до інших ритуалів і перестають спати вдень із завершенням грудного вигодовування. Можна і треба залучати інших дорослих до догляду за дитиною, вкладанню її спати, прогулянок. Мама не єдиний учасник процесу, тут бере участь вся сім’я і саме це дає ресурс просуватись спокійно і з впевненістю в своїх силах, коли є підстраховка і підтримка. Планування завершення грудного вигодовування відбувається разом з татом та іншими дорослими, що турбуються про дитину і маму.

Коли мама включає ритуал на засипання, то з часом він витісняє саме годування, яке скорочується поступово в часі. Одного дня дитина засипає з казочкою. Ще кілька днів варто зачекати для закріплення цього прогресу і можна приступати і до іншого прикладання, яке мама бажає скоротити. Інколи мамі і дитині комфортно з 1-2 прикладаннями на добу перед чи після сну і в такому режимі можна рухатись до самовідлучення. Якщо ж ні, то можна продовжувати далі, враховуючи всі вищезазначені нюанси.

На останок важливо розповісти коли і як не можна звершувати грудне вигодовування.
Коли ми не готуємо дитину до цього процесу або призупиняємось в ньому, роблячи кілька кроків назад:

  • Коли дитина чи мама хворіє (мамине лікування можна узгодити з лікарем дружнім до гв, який підбере сумісні ліки) ;
  • Коли відбувається переїзд в нову квартиру, своє ліжечко чи кімнату;
  • Коли очікується поповнення в сім’ї (завершати гв рекомендують до 7 місяця вагітності, що все одно не означає, що дитина не захоче знов прикладатись при народженні сиблінга і тандемне годування може бути виходом в цій ситуації);
  • Коли приїжджають далекі бабусі-дідусі в гості;
  • При поїздках;
  • При втратах (домашніх тварин, близьких людей).

Як не можна завершувати вигодовування грудьми:

  • Їхати від дитини на кілька днів;
  • Мазати груди різними речовинами (лимон, гірчиця, зеленка, полинь);
  • Казати, що груди захворіли, мамі боляче, годувати не можна (сильне відчуття вини і відповідальності в дитини за мамин стан);
  • Розповідати дитині, що вона велика і вже не можна смоктати груди;
  • Заклеювати соски пластирем;
  • Приймати ліки, що пригнічують лактацію (вони діють в перші тижні після народження дитини, мають неприємні побічки);
  • Казати, що тепер молочко не його, а братика-сестрички;
  • Перетягувати груди.

Ці всі пункти ведуть до травматичного відлучення, що частіше проявляється через якийсь час після цього. Інколи батьки і не зв’язують саме відлучення із зміною поведінки дитини через кілька тижнів по тому.

Ми розглянули основні аспекти та умови плавного завершення годування грудьми і далі, в наступній частині, перейдем до деяких практичних порад, які допоможуть дорослим розширити арсенал комунікації з дитиною.

 

Авторка – Наталія Фельбаба, консультантка з дитячо-батьківських стосунків, консультантка з грудного вигодовування