Сон та грудне вигодовування


Photo: Oksana Shufrych

У цій статті ми поговоримо про грудне вигодовування та сон. Про користь і важливість годування грудьми я пропущу, всі ніби це знають. А ось про потреби дитини говорять вкрай мало, про потреби мами — ще менше, напевно.

Почнемо з фізіології сну. Дітям властиво прокидатися часто, це один з важливих елементів виживання. Прокинутися, щоб перевірити, чи на місці він, чи на місці турботливий дорослий, попісяти, рукою посмикати. А от заснути — діти знову не завжди можуть, немає ще у них таких просунутих процесів гальмування в мозку, щоб сам взяв, закрив очі та спить. Просить малюк те, що дає йому заспокоєння – груди, у першу чергу (і це не голод, не для їжі, а для смоктання, для близькості), покачати на ручках, заспівати колискову, нюхати мамин запах, чути її дихання та серцебиття. Це потреби дитини. Ігноруючи їх, ми позбавляємо дитину відчуття безпеки, довіри до нас і до світу. А це база для майбутнього.

У мами сон також змінюється з народженням дитини. Він стає більш чуйним, вона чує дитину крізь сон, коли вона крутиться, сопе; перевіряє, чи дихає малюк (впевнена, всі це робили на початку). Звичайно, це якщо мама не надто втомлена, валиться з ніг, в цьому випадку вона може забутися в глибокому сні й не чути нікого — і тут важливо не лягати поруч з малям, це одне з правил безпечного спільного сну — при сильній втомі разом краще не спати. Ну й нічні годування важливі для лактації, це ми знаємо. А також вони допомагають заснути дитині, а це дуже великий бонус вночі, замість заколисувань годинами, істерик та криків серед ночі, коли вже думки виникають, а чи не викличуть сусіди соцслужби, можна просто запропонувати груди.

Але чому, чому ж так багато дітей після року починають просити груди вночі частіше, і частіше, і ще частіше? Коли мамі спати? Гаразд, перший рік. Так, тоді ми все робимо за першою потребою малюка — і груди, і на ручки, і іграшку, і тільки б не плакав. Що ж змінюється після року? Дитина? Мати? А може наші очікування? Відносини?

Коли дитина стає на ноги та починає ходити, починає повзати і вивчати світ навколо, то вже не до мами. Весь час зайнятий розвитком. А насичуватися коли? Коли фізичний контакт задовольняти (рівень прив’язанності ж поки що тільки один)? Вночі. Яке рішення можна придумати тут — давати більше вдень. Пропонувати першою і груди, і контакт, і обіймашки, і їжу дорослу. Турбота до запиту, це про що ми так часто згадуємо в постах і коментарях (в групі «СИЛА быть родителем»(с)-подход развития на основе привязанности» — прим. перекладача). Дитина менше просить груди вдень, ​​і мамі здається, що ось воно — самовідлучення. Малюк не просить, йому вже не потрібні груди. Насправді в такому віці самовідлучення не буває. А буває зайнятість дитини зовнішнім світом, а мама сама не пропонує. Зате вночі малюк відривається, а мама думає, якою кашею нагодувати завтра перед сном, але це теж не допомагає. А нагодувати треба зв’язком, прив’язанністю.

Є ще інший варіант розвитку подій — мама має свої очікування від річної дитини. Малюк вже ходить, вже такий великий, він мене розуміє, нехай пограє сам. Ну чому він постійно проситься на ручки, ну скільки можна його носити, а коли мені прибирати, готувати, прати? Чим більше мама намагається відняти дитину від себе та посадити в коло найкрасивіших іграшок світу, тим більше дитина чіпляється. Але мама не здається. І що дитині залишається? Ніч. Вночі вже точно малюк буде намагатися отримати контакт та близькість, навіть через крик та сльози, це ж потреба, він без неї не може. І коло замикається. Кожен день як день бабака. І ось це «ну добре, добре, — візьму тебе на ручки» — воно ж зовсім не про наповнення контактом, зовсім.

Давайте ж чути себе та своїх дітей. Так, це буває складно, адже найчастіше ми наодинці з дитиною 24 години на добу. Коли ж нам видихати, душ, туалет? У нас ж теж є потреби! Так, з дитиною, а куди його подіти. Так, стомлює. Але ми знаємо, що це мине, вони ростуть. І якщо зв’язок, прив’язанність міцні та глибокі, запрошення існувати в нашому житті щедре, то й дитині легше проявляти самостійність. Але для цього потрібно зріти, розвиватися у лоні прив’язанності, тоді й плоди будуть. Ми їх точно дочекаємося.

 

Авторка: Наталія Фельбаба, консультанка з грудного вигодовування, студентка Інституту Ньюфелда

Фото:  Оксана Шуфрич

Переклад:  Оксана Лесько (Бабіля)