Чому виникає сімейна криза після народження дитини?


Або Чи достатньо допомоги з дитиною від батька?

Photo: Oksana Shufrych

🤱⁠ Через мою роботу консультантки з грудного годування я дуже часто буваю у сім’ях, де щойно народилася дитина, та спілкуюся з батьками (переважно мамами, звичайно), у яких підростають діти першого, другого-третього року життя. Вважаю, що причини сімейної кризи в перші роки після народження дитини комплексні та можуть бути значно ширшими, ніж озвучується звичайно, і включають в себе, в першу чергу, несправедливе розподілення відповідальності, пов’язане з суспільними та культурними установками та уявленнями про батьківство. Про ці причини я можу говорити просто годинами, з прикладами…

🤱⁠ Далеко не повний список включає: 👇

  • 👉⁠ Це й нереальні очікування (образ «щасливого» материнства, що створений суспільством та підтримується виробниками різних товарів у соціальних мережах та рекламі). Тут ще й додають рідні старшого віку, які «не пам’ятають таких проблем», в них діти були весь час спокійні, не плакали, не турбували, спали всю ніч…
  • 👇
  • 👉⁠ Це й повна зміна ролей у сім’ї, пов’язаних з народженням неважливо якої за рахунком дитини.
  • 👇
  • 👉⁠ Це «нуклеарні» відокремлені сучасні сім’ї, в яких вся важкість виховання лежить не на цілій родині, а тільки на мамі+татові. А відомо, що ніколи в історії людства не ростили дитину тільки батьки, без участі великої родини та спільноти. «Для того, щоб виростити дитину, потрібне ціле селище».
  • 👇
  • 👉⁠ Це й нав’язаний образ «супермами», яка все завжди встигає, в якої чемні чисті виховані діти, три роботи, гарна прибрана квартира, борщ на столі, хобі та купа дипломів про навчання.
  • 👇
  • 👉⁠ Це покладання занадто великої відповідальності на батьків (і звичайно, левова частка цієї відповідальності чомусь (?) покладається саме на мам, а не рівними частинами на обох батьків) — дитину в сучасному світі мало просто виростити живою, а обов’язково ще й здоровою, гарною, розумною, розвиненою зі всіх сторін — гуртки раннього розвитку, підготовка до садочку, школи… Вся ця робота плюс «непомітний» менеджмент, логістика, планування — на мамі. Вона ніби звідкись «повинна» знати, як правильно робити (при тому рідними не дуже підтримується підготовка, це вважається «марним витрачанням грошей». Максимум — готуються до пологів, а про догляд за дитиною, годування грудьми, післяпологове життя знають дуже мало).
  • 👇
  • 👉⁠ Це постійне порівняння себе з більш успішними мамами — сусідками, блогерками, «дочками маминої подруги»…
  • 👇
  • 👉⁠ Це й патріархальні суспільні установки щодо того, хто зобов’язаний виконувати щоденні побутові справи.
  • 👇
  • 👉⁠ Це й повне незнання та невизнання потреб жінки в період вагітності, пологів та післяпологового стану. Це ще я свідомо не торкаюся самої події пологів, як такої, що часто не відповідає природнім потребам жінки фізіологічно та психологічно і неприпустимо часто стає травматичною подією замість радісної.
  • 👇
  • 👉⁠ Це й знецінення негативних почуттів жінки у зв’язку з народженням дитини та догляду за нею, заборона на них, в результаті всі вони залишаються всередині і колись вибухають.
  • 👇
  • 👉⁠ Це нерозуміння ролі грудного вигодовування у репродуктивному циклі, який не завершується вагітністю та пологами, а повинен включати годування; це знецінення бажання жінки годувати грудьми, невизнання труднощів, пов’язаних з годуванням і ролі годування грудьми у полегшенні догляду за дитиною та встановленні зв’язку між мамою та дитиною. Звичайно, коли з’являються труднощі з годуванням — дуже часто за їх рішення пропонують пляшку з сумішшю, замість допомоги у вирішенні проблем.

🤱⁠ На завершення цього далеко не повного переліку скажу, що, по-перше, щиро вважаю, що тато не повинен ДОПОМАГАТИ мамі ростити дитину. Це і його дитина також! Тому обов’язки з догляду та виховання повинні РОЗПОДІЛЯТИСЯ ПОРІВНУ між батьками. А так як біологічно дуже велика частина репродуктивної праці лежить на жінці і ніхто не здатен виконати її замість неї (вагітність, пологи, післяпологове відновлення, годування грудьми), тому головне правило післяпологового виживання — вся родина дбає про маму, для того щоб мама мала сили дбати про дитину.

 

Авторка — Оксана Лесько (Бабіля), консультантка з грудного годування, доула